Федоров Олексій Федорович
Народився 30 березня 1901 року в станиці Лоцманська Кам’янка (нині у складі міста Дніпро) в селянській сім’ї.
У 1920 році добровольцем пішов в Червону армію, брав участь в громадянській війні. З 1924 — будівельник на залізниці.
У 1932 році закінчив Чернігівський будівельний технікум. 1932—1938 — на профспілковій і партійній роботі. З перших днів війни Олексій Федорович очолив партизанський рух на Чернігівщині. У вересні 1941 року затверджений першим секретарем Чернігівського підпільного обкому КП(б)У, начальником обласного штабу партизанського руху, командиром з’єднання партизанських загонів Чернігівської області.
У 1943 році з’єднання перемістилось на територію правобережної України і далі – на Волинь. 3 червня 1943 р. Центральний Комітет КП(б)У затвердив склад Волинського підпільного обкому партії. Його секретарем був обраний Олексій Федоров. У 1944 році партизанське з’єднання брало участь у боях за м. Ковель.
З квітня 1944 обіймав високі партійні посади. З 1957 до 1979 — міністр соціального забезпечення УРСР, потім— голова Комісії у справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни при Президії Верховної Ради УРСР. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 1-11 скликань, депутатом Верховної Ради Української РСР 1-7-го скликань.
Федоров О.Ф. – генерал-майор, двічі Герой Радянського Союзу.
За героїзм, виявлений при звільненні міста Ковеля від нацистських окупантів, активну участь у партизанському русі Федорову Олексію Федоровичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ковеля» (рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 23 червня 1969 року №254).
Помер у квітні 1987 року.
Рішенням Ковельської міської ради від 29 вересня 2022 року позбавлено звання «Почесний громадянин міста Ковеля».