Осіюк Володимир Костянтинович

Народився 20 лютого 1955 року у родині українських політв’язнів у «Мамському таборі» на Колимі в росії.

Школярем став у Комсомольську. Продовжував навчання у Ковелі. Після закінчення школи працював монтажником у будівельному управлінні № 536, звідки пішов до війська, де здобув спеціальність авіаційного механіка. Восени 1975 прийшов працювати на завод «Ковельсільмаш». Закінчив з відзнакою технікум, а пізніше – Луцький державний технічний університет. Тривалий час був заступником начальника цеху.

У серпні 1989 року заснував та очолив у Ковелі осередок Української Гельсінської Спілки, на чолі якої стояв багаторічний в’язень радянських таборів Левко Лук’яненко. А в лютому 1990 став одним із засновників Ковельської міськрайонної організації Народного Руху України за перебудову.

Разом із батьком, в’язнем сталінських концтаборів, та однодумцями 19 серпня 1990 року підіймав у Ковелі перший синьо-жовтий прапор та у 1997 – на бульварі Лесі Українки встановили символічний камінь, на якому було викарбувано напис, що саме тут постане пам’ятник «Борцям за волю України».

Під його проводом національно-патріотичні сили Ковеля домоглися повернення релігійній громаді міста Благовіщенської церкви.

У 1998 році обраний депутатом Ковельської міської ради, член Української республіканської партії (УРП).

До останніх своїх днів був станичним Ковельської міської станиці братства вояків ОУН-УПА імені Клима Савура.

Помер 26 листопада 2019 року.

За активну громадську, просвітницьку діяльність, участь в національно-демократичному русі та патріотизм присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ковеля» (посмертно) рішенням Ковельської міської ради від 29 липня 2021 року № 10/14.

У Ковелі є вулиця Володимира Осіюка.