Ковель, школа №6 та столітні автографи

12.07.2022 19:10

Як зазначено у наявній нині інформації, будівля сьогоднішньої школи №6 побудована у 1907 році. Хоча, на мою думку, ця дата, мабуть, є помилковою, що в цілому є доволі поширеною практикою на наших теренах. Особисто я відніс би зведення цієї будівлі до періоду кінця ХІХ століття, часів правління Російської імперії.

Так що ж розміщувалося у даній історичній будівлі?

На першому поверсі там знаходився бейт-мідраш.

(Бейт-мідраш (івр. בית מדרש‎; «дім учення», «дім навчання» — приміщення, присвячене вивченню Тори, а також Мішни, Талмуду.)

На другому поверсі проживала родина Ребе. А навпроти знаходився будинок родичів Ребе – ковельського рабина Нахума-Моше Тверського.

Тобто, сьогоднішня школа №6 раніше була єврейською школою та просвітницьким осередком.

Хоча, судячи з підпису на фото, яке мені вдалося придбати на ebay та привезти з-за кордону, ми можемо побачити, що за часів Першої світової війни там знаходився «Feldlazarett», тобто військовий госпіталь.

Також варто зазначити, що дорогу від вулиці Брестської і до старої школи з’єднував міст, так як там проходить старе русло ручки Турії. Ще в недалекому минулому воно було повноводною артерією.

А на сьогоднішній день русло знаходиться в заболоченому стані та й взагалі, мабуть, приречено на остаточний занепад… Вже не кажучи про те, що частина русла і узагалі загнали буквально в трубу.

До речі, що цікаво: на декількох фотографіях добре видно, що при березі, об які розбивалась течія річки, було споруджено щось на зразок бетонного відбійника, щоб річка не обмивала берег, при якому буквально за декілька метрів була збудована школа.

Родина Тріск представляла з себе хасидську династію, яка очолювала відповідний рух на Волині. Перед Другої світовою війною рух родини Тріст налічував близько 20 тисяч послідовників.

Сама династія походить з Турійська. Першим ребе Тріска був великий рабин Авраам Тверський (народився 1806 р., помер 1 липня 1889 р. у Турійську), син великого рабина Мордехая Тверського з Чорнобиля.

У наявній інформації, яку мені вдалося знайти, зазначається, що старі представники династії загинули у Ковелі. На жаль, у зв’язку з тим, що за Радянського Союзу всі єврейські кладовища були знищенні, це перевірити неможливо. Можливо вони й справді лежать у безіменних могилах десь на території колишнього єврейського кладовища, де зараз Палац культури імені Тараса Шевченка, або в іншому місці.

Публікація за темою: Андрій Миронюк / Розстріли на «новому» єврейському кладовищі

Але на цьому історичний «слід» не закінчується. Як воно зазвичай буває, краса знаходиться в дрібних, ледь помітних деталях.

Перед написанням статті я спершу готую фотоматеріал. Так як на місці завжди можна виявити ті чи інші елементи, які будуть слугувати доповненням до публікації. Як ось, сфотографувавши будівлю, я вирішив зробити обхід навколо. Придивившись до цегли, виявив доволі велику кількість столітніх автографів.

В основній своїй масі написи зроблені польською мовою, хоча мені вдалося знайти три винятки (можливо їх більше, і я просто їх не помітив).

Один з надписів був на ідиш:

Кляйненбург Алекза 1940

Другий та третій, чи то українською, чи то російською:

П. Тимошук 1922

– можливо – Тимощук

Розенман 1925

Далі усе польською мовою:

Оскар Кайо

Та над написом, щось на кшталт малюнку квітки.

Яніковський

Ковель дня 3/9 – 1939

І далі надпис, який мені складно розібрати, але мабуть це також ім’я та прізвище – kuejiururd.

Варто зазначити, що надпис зроблений на третій день від початку Другої світової війни – 3-го вересня 1939-го.

Далі доволі цікавий надпис польською мовою:

Лютер то хороший хлопець … [нерозбірливий текст] … буде жити до самої смерті – [а над ним нерозбірливе прізвище та ім’я] – Ян 1925

В цілому, на фасаді є ще доволі багато різноманітних автографів, які, на жаль, з плином часу були затерті, або їх важко прочитати.

Основна маса написів відносяться до 20-х, 30-х і навіть 40-х років ХХ століття.

Хоча й фасади також викарбувані новішими написами, які хай і в меншій кількості, але все ж таки повторювали традицію з автографами за минулими поколіннями ковельчан – тільки вже в 1980-ті, 1990-ті та 2000-ні роки.

Редакція «Ковель media» може не поділяти думку блогерів або дописувачів. За зміст публікацій і їх достовірність відповідальність несуть автори.
Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.