Дитяча бібліотека – юденрат міста Ковеля

Історія цієї будівлі розпочинається із 1900-тих років, як приватний єврейський будинок – класична царська кам’яниця.

Хоча вже за часів Другої світової війни, а саме з 1942-го року, у цьому будинку знаходився юденрат.

Варто згадати, що у Ковелі було створено два гетто, одне з них – на території теперішнього ліцею №7, а другий – там, де зараз розташований парк культури і відпочинку імені Лесі Українки.

Головна різниця між цими гетто полягала у тому, що на місці ліцею №7 євреї були повністю приречені на смерть. В той час, як на території Лесиного парку – в гетто знаходилися євреї, які були ще спроможні працювати «на благо великого Рейху».

Юденрат – це орган місцевого самоврядування, який створювався німецькими окупаційними військами.

По суті, це була поліція, яка складалася із єврейського населення.

Однією з головних функцій юденрату було ведення реєстру єврейського населення в гетто, контроль за порядком, протидія контрабанді, розподіл працівників на примусові роботи і так далі…

Нацистським Ковельським гебітскомісаром Еріхом Каснером власноруч велися розстріли єврейського населення у місті Ковелі. Зокрема, саме в декількох метрах від цієї будівлі, за свідченнями, було розстріляно євреїв, які намагалися пронести контрабанду на територію гетто, яке в той час було обнесено парканом і колючим дротом.

Не кажучи про розстріли на території нового єврейського кладовища, яке знаходилося на місці нинішнього Палацу культури імені Тараса Шевченка, де було розстріляно близько 7-ми тисяч місцевого населення (детальніше про це читайте мою публікацію на Kowel.Vintage: «Розстріли на новому єврейському кладовищі).

А вже із часів Радянського Союзу і до сьогодні ця будівля виконує функцію місцевої бібліотеки.

Фотографії післявоєнної доби вже за часів радянської влади.

На одному із знімків дуже добре видно (обведено червоним кольором) місця вибоїн і пошкоджень часів Другої світової війни.

Користуючись нагодую, хочу подякувати працівникам дитячої бібліотеки за надані фото.