Як у Ковелі споруджували пам’ятник Шевченку

13.09.2020 о 10:35 · 2 хв читання

В одному з номерів газети «Вісті Ковельщини» я прочитав про те, що молодий підприємець з Ковеля серед літа висадив поруч з пам’ятником Тарасу Шевченку у Ковелі рідкісні дерева.

Нещодавно радіо «Луцьк» повідомило про те, що громадська організація особливих людей проводить акцію щодо занесення пам’ятника Тарасові Шевченку у Ковелі до Книги Рекордів України.

Мушу повідомити, що для мене ці факти особливо важливі як з нагоди 15-річчя спорудження пам’ятника, так і особистої причетності до тих хороших подій.

У 1992 році Ковельська міська рада прийняла рішення про розбудову «Парку-музею архітектури та побуту Полісся» на обох берегах річки Турії. Була виділена земельна ділянка площею 17,5 га.

Як керівник даного проекту, я звернувся до відомого етнографа Архипа Данилюка, і він розробив концепцію забудови території парку. Тоді й виникла думка на правому березі поставити пам’ятник Кобзарю.

У березні 1994 р. з нагоди 190-річчя Т. Шевченка із Ковеля до Канева була делегована група зацікавлених осіб, щоб набратися духу Шевченкового на його могилі і на Чернечій горі. Очолював добірне товариство Пилип Турчин.

Розуміючи складність і дороговартісність всіляких конкурсів, я одноосібно звернувся до скульпторів з Рівного – Петра Подольця, Володимира Савчука, Володимира Шолудька. Із усіх пропозицій було обрано ескіз «Шевченко – пророк» Володимира Шолудька.

За кошти, зібрані на пожертви громадян фондом, який очолював Ігор Пащук (тоді довірена особа Народного депутата України Андрія Мостиського), скульптор приступив до виготовлення метрової моделі пам’ятника.

Тонна гіпсу, необхідна для роботи, була перевезена мною особисто із міста Миколаєва Львівської області до Ковеля, а з Ковеля – до Рівного на потребу зодчих.

Згодом виготовлену «метрівку» із Рівного до Львова на художню раду Львівської скульптурно-керамічної фабрики перевезли автомобілем ПТМ «Ковельтепло».

Врахувавши зауваження художньої ради, Володимир Шолудько з помічниками взялися виготовляти модель пам’ятника на повен зріст з глини.

Гроші згодом закінчилися, влада у місті періодично змінювалась, і роботи зупинилися. Були навіть наміри розвалити глиняну модель.

Лише у 2004–2005-х роках після Помаранчевої революції за сприяння народного депутата України Бориса Загреви, лідера УНП Волині, Ковельська міська рада отримала цільове фінансування із Державного бюджету на спорудження пам’ятника Тарасу Шевченку у Ковелі.

Дуже було б добре, якби про ті події поділились своїми спогадами керівники міста Ковеля й активісти саме того часу. Важливо знати правду про минуле.

Іван СИДОРУК,
Заслужений працівник культури України.
(Газета «Вісті Ковельщини»)