Ковельська громада попрощалася із Героями, які віддали своє життя за Україну

Війна продовжує забирати найкращих. Ще двоє наших земляків повернулись «на щиті». Ковель не може оговтатись уже кілька днів від цих страшних звісток, сьогодні, 1 липня, місто проводжало своїх Героїв на колінах.

Про це повідомляє Ковельська міська рада.

Олександр Філон, командир взводу підрозділу «Вовча зграя» третьої окремої штурмової бригади Збройних Сил України загинув 28 червня на Донеччині.

Руслан Ілюшик помер 27 червня в госпіталі Полтави в результаті гострої серцево-судинної недостатності.

Руслану восени мало виповнитись 49. Олександрові 17 липня – лише 26.

Дуже боляче. Важко усвідомити, що ми не зустрінемо тебе, Саша, у рідному місті, яке ти так любив і стільки ще планував для нього зробити.

За свої 25 років Саша дуже багато встиг, адже спішив жити, творити добро. Він об’єднував навколо себе прекрасних людей, вів за собою, був лідером, патріотом, який жив Україною і віддав за неї найцінніше – життя.

Два роки тому він здійснив свою мрію – відкрив у Ковелі зал для занять рукопашем гопак, навчав діток цьому бойовому мистецтву.

Як тільки почалась війна, він залишив мирні справи і став на захист своєї країни.

У травні з побратимами приїхав у відпустку. Ініціював зустріч з міським головою. На Сашу ми всі дивились із захопленням. Проймала гордість за нашу молодь, яка вона неймовірна.

Ми такі, як маємо бути. Не думаю, що чимось кращі за інших

– відповів на це він

Скільки хочеться пригадати, написати про цього хлопця, а як хочеться, щоб це було не у минулому.

Олександр Філон біля стели нашим загиблим землякам казав:

Допоки в нашій країні є чоловіки, які готові боротись за Незалежність, то наша Україна буде існувати. А ми повинні працювати на благо держави за двох, за трьох, за кожного з тих хлопців, які загинули у цій війні

На жаль, серед них тепер – Олександр Філон. Воїн, патріот, великий українець.

Руслан Ілюшик не був військовим і ніколи не готував себе до служби. Проте, 25 лютого, на другий день після повномасштабного вторгнення, він пішов на фронт добровольцем, адже розумів, де він має бути. Цей чоловік любив свою родину, місто, землю та Батьківщину.

Руслан був наставником для своїх менших побратимів. Він завжди прораховував можливі наслідки обстрілів їх позицій і дуже радів, коли міг зберегти життя хлопців. Тоді дзвонив мамі і казав, що вона може ним пишатись.

А сьогодні ними пишається все місто, країна.

Саша Філон та Руслан Ілюшик. Люди різних поколінь. Їх об’єднує блакитно-жовте серце і любов до Батьківщини, за яку вони пішли на війну з першого дня, і за яку вони полягли.

Саша був головою Молодіжної ради, і я вважаю, що ми залишимо за ним статус Почесного голови Молодіжної ради назавжди.

Сьогодні ми зібрались тут, аби сказати нашим Героям спасибі. Спасибі, воїни, за Вашу силу духу, самовіддачу, мужність, незламність, за Ваш патріотизм, за те, що стояли і здобували Перемогу. Спасибі, що ми мали честь вас знати

– сказав міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди

Багато добрих слів звучало сьогодні на адресу наших ковельчан, наших Героїв.

Останню шану своєму підлеглому, побратиму приїхав віддати командир роти третьої окремої штурмової бригади, де служив Олександр Філон, Євген Ковальов.

Вовча куля забрала у «Вовчої зграї» її вожака. У моєї роти – найкращого командира взводу. У дружини – люблячого чоловіка. В української держави – націоналіста. Це був справжній чоловік

– зазначив він

Син Руслана Ілюшика, Станіслав, розповів, що в них з татом було дуже багато мрій, які, на жаль, вже не зможуть здійснитись.

Батько завжди вчив мене, що головне – це сім’я, Батьківщина та справедливість. Я вважаю, що справедливість – це пам’ятати, що він віддав своє життя за наше місто, за нашу країну. Ми віримо, що вони полягли за те, щоб завтра було краще, щоб закінчилась війна з Перемогою

– сказав він

Вічна пам’ять і слава Героям!

Поховали захисників на Алеї Героїв міського кладовища.

Фото Ковельської міської ради