Місту Ковелю – 504 роки!

24.12.2022 о 12:20 · 2 хв читання

Ковель – гарне місто з воістину великою історію. Проте, із затьмареною самоідентифікацією.

Крайня сотня років внесла свої радикальні перетворення.

Фактично половину етнічного населення міста було жорстоко вбито під час нацистської окупації. Згодом, вже за окупації радянської, другу половину примусово вивезли та репресували.

А в 1944 році під час жорстоких та кривавих боїв Ковель поляг в руїнах. Практично усі архівні документи згоріли, так само як і залізничний дворець Олександра Вербицького та Костел Стефана Шиллера.

Тобто, всього-на-всього за якихось мізерних декілька років місто практично повністю втратило власне я.

Я, як фізичне.

Так і Я ментальне.

Сьогодні в Ковелі залишилися лише одиниці людей, хто знає про історію рідного міста з вуст тих, хто ще прокладав перші колії до залізничного серця Волинського краю.

Усі крайні десятиліття – Ковель, місто наче з амнезією.

Дивиться на свої старі світлини та не може повірити, що воно таким було.

Більше того, практично немає родин, які знали це місто інакшим – гарним, вишуканим, гордим, з власним характером та шармом.

Сьогодні місту Ковелю виповняється 504 роки!

Саме в цей передріздвяний день, 24 грудня 1518 року, польський король Сигізмунд І надав можливість князю Василю Сангушку створити з Ковеля місто на праві магдебурзьким.

Фактично в цей день Ковель закріпився в історії, як повноцінне європейське місто.

Сьогодні я докладаю усіх зусиль, щоб по пазлику зібрати ту саме розбиту сецесію мого рідного міста.

Докладаю усіх зусиль, щоб вибити цей дурнуватий компекс меншовартості та другосортності.

Усе для того, щоб повернути той самий Ковель – гарний, вишуканий, гордий, з власним характером та шармом.

Той самий Ковель, в якому прокладав колії мій пра пра прадідусь. Той самий Ковель, в локомотивному депо якого працював мій пра прадідусь.

Той самий Ковель – місто з великою історією, і з ще більшим майбутнім. Інакше не буде, не може бути!

З твоїм днем, Днем міста – Ковель!