Остання шана воїнові: у Ковельській громаді провели в останню дорогу Героя Петра Ілюшика

Сьогодні, 12 березня, наша громада попрощалась зі своїм земляком Петром Сергійовичем Ілюшиком. Йому назавжди – 53.

Про це повідомляє Ковельська міська рада.

Герой народився 24 січня 1971 року в селі Тойкут в багатодітній родині, де батьки виховували п’ятеро дітей. Навчався в місцевій школі, після її закінчення – проходив строкову службу в армії. Згодом здобував спеціальність у Ковельському ПТУ №7. Працював монтером дистанції колії на залізниці.

У рідному селі Петро познайомився з майбутньою дружиною Людмилою, створив міцну сім’ю, виховували троє дітей – сина Юрія, доньок Ніну та Софію.

Чоловік дуже любив природу, захоплювався мисливством. Будував плани на майбутнє, мріяв з дружиною про онуків.

Петра Ілюшика мобілізували 17 лютого 2023 року. Служив старшим солдатом 417-го окремого стрілецького батальйону. Був сміливим воїном, швидко опанував військову справу. Ніколи не жалівся рідним про те, як буває важко, а коли телефонував, то просив не хвилюватись, говорив, що все добре.

Важке поранення захисник отримав від ворожого дрона, який скинув вибухівку на українські позиції поблизу села Новодарівка Запорізької області. За життя Петра боролись лікарі у Запоріжжі та Дніпрі, а згодом – у Львові. Проте серце воїна не витримало і зупинилось 9 березня 2024 року.

Неможливо знайти слова, аби втішити рідних, близьких, всіх, хто знав та любив Петра Ілюшика. Він дуже любив своє життя, сім’ю. І навіть на своєму останньому фото він посміхається. Таким він залишиться у нашій пам’яті. Щирі співчуття родині. Вічна пам’ять і шана Герою

– сказав на громадянській панахиді заступник міського голови Віктор Жигаревич

Класна керівниця загиблого захисника Любов Марчук розповідає, що добре пам’ятає той клас, де навчався Петро, адже це були її перші випускники.

Петрусь був доброю і світлою дитиною. Завжди спокійний, добрий, ввічливий. Опора для мами, дружини та дітей. Дякую своєму учневі за те, що захищав нас та намагався побороти зло ціною власного життя

– говорила вона

Щирими, теплими словами пригадують свого колегу та товариша заступник начальника дистанції колії Петро Березнюк, швагро Героя – Валерій Знайомський.

Вічна пам’ять. Щирі співчуття мамі, дружині, синові, донькам і всім, хто втратив найдорожчу людину…

Поховали воїна на кладовищі в селі Тойкут.

Фото Ковельської міської ради