Як НКВД розстрілювало в’язнів ковельської тюрми

02.05.2022 о 12:19 · 4 хв читання

Коли заходить мова про тюрму у Ковелі – перше, що спадає на думку, це ковельська виховна колонія. І лише невеличка кількість ковельчан знає про існування старої в’язниці, яка знаходилася на перетині сьогоднішніх вулиці Михайла Грушевського та Степана Бандери.

На сьогоднішній день невідомо, коли саме була збудована тюрма. І хоча у багатьох статтях фігурує – 1919 рік, але ця дата де-факто відірвана від реальності. Так як сама в’язниця існувала ще задовго до початку Першої світової війни. 1919 рік можна розглядати, хіба що в площині де-юре – як новозатверджений інститут в межах нововідновленої Польської Республіки.

А якщо говорити про фактичне створення самої в’язниці у Ковелі, то це буде друга половина ХІХ століття, за часів правління Російської Імперії.

Для кращого просторового уявлення я зробив фотоколаж із авіазнімку 1944-го року та супутникового знімку.

На колажі добре видно межі самої в’язниці і те, як раніше викривлялася сьогоднішня вулиця імені Грушевського.

Цікаво, що частина сьогоднішнього «дворового заїзду» була повноцінною вулицею. До речі, там навіть зараз крізь асфальт проглядається стара бруківка.

*Фото в’язниці були зроблені в ході Першої світової війни – приблизно 1915-1918 роки*

Тепер повертаємося до освновної теми сьогоднішньої публікації.

З початком Другої світової війни та розподілом Польщі між Третім Рейхом та СССР у 1939-му році Ковель попав під радянську зону впливу.

Згодом, до в’язниці попадали усі незручні для радянського режиму особи – політичні, культурні, громадські діячі, представники ОУН та інші «класові вороги» різних національностей.

На наших теренах радянський режим протримався до усім відомого червня 1941-го року.

Вдалий бліцкріг супроводжувався активним витісненням червоної армії; стало зрозуміло, що захоплення Ковеля це лише запитання часу.

23-го червня 1941-го року в’язнів ковельської тюрми почали вивозити групами до будівлі де знаходилося залізничне НКВД.

Цей будинок був зведений за Польщі у 1920-1930-х роках. Сьогодні будівля знаходиться на вулиці Драгоманова, 17.

Публікація за темою: У Ковелі зникла меморіальна дошка з колишньої катівні НКВС

На подвір’ї завели мотор трактора та під його гуркіт почали розстрілювати в’язнів та скидати трупи у заздалегідь підготовлені ями. У зв’язку з дефіцитом часу інших в’язнів розстрілювали вже в самих камерах та підвалах тюрми.

За оцінками істориків, кількість розстріляних оцінюють від 195 до 250 осіб.

Згодом німці дозволили провести ексгумацію тіл розстріляних.

Як пригадують очевидці тих подій, на дворі стояв страшний сморід, руки розстріляних в ямах були обмотані колючим дротом. Обличчя – спотворені, тому людям доводилося впізнавати своїх родичів по залишкам одягу.

Якщо вірити свідченням, то на території будівлі залізничного НКВД було розрито дві ями з трьох. Також пригадують про ще одну розстрільну яму, яка знаходилася на кладовищі, неподалік самої тюрми.

Кладовище знаходилося на сьогоднішній вулиці Степана Бандери. За радянського союзу це кладовище було зрівняне із землею, зараз там знаходиться підприємство «Волиньгазу».

До речі, відомо, що на території цього кладовища були поховані дружина та донька українського політичного діяча Самійла Підгірського – Леся та Нана Підгірські. Леся очолювала філію Союзу Українок у Ковелі (1928-1939). Обоє були розстріляні ковельським гебітскомісаром, місцевим нацистським катом Каснером у 1943-му році.

Після ексгумації тіла розстріляних в’язнів були перепоховані на кладовищі на сьогоднішній вулиці Незалежності.

На місці братської могили був встановлений пам’ятник, який згодом з приходом «совєтів» у 1944-му році був зруйнуваний.

Кількох розстріляних перепоховали вже за часів Незалежної України.