Де знаходився найстаріший цвинтар у Ковелі?

26.05.2021 19:43

На сьогоднішній день, якщо запитати у ковельчан про найстаріший цвинтар у місті Ковелі, то усі вкажуть на кладовище, яке знаходиться між вулицями Незалежності та Грушевського.

Якщо поставити таке запитання ковельчанам сотню років тому, то вони вказали б на так зване «старе кладовище», або «cmentarz stary», яке було на місці міського газового господарства – на сьогоднішній вулиці Степана Бандери.

Згідно наявної інформації, на кладовищі проводили поховання з початку XVIII століття. На жаль, через знищення кладовища, цю інформацію не можна конкретизувати до точних цифр.

На кладовищі була дерев’яна римо-католицька капличка, яку ви можете спостерігати на фото 1930-х років. Хоча, наскільки мені відомо, тут відбувалися поховання не лише католиків, а й православних. Але, на жаль, підтвердити це складно.

Також на цьому кладовищі похована Леся Підгірська, дружина ковельського адвоката Самійла Підгірського (про сім’ю Підгірських я розповім більше в окремій публікації).

Леся Підгірська була головою ковельської філії «Союзу українок», які займалася громадським життям у місті. Також існує інформація, що вже за нацистського правління в Ковелі вона працювала перекладачем у гебітскомісаріаті.

Також Леся Підгірська співпрацювала з членами ОУН та УПА, надаючи їм допомогу медикаментами і переказуючи інформацію. За що, власне і була застрелена на цьому кладовищі гебітскомісаром Еріхом Каснером у 1943 році. (Ви можете знайти більше інформації про Каснера у мої статті «Розстріли на «новому» єврейському кладовищі»).

А вже у 1970-х роках кладовище було знищено радянською владою, тим самим перетворивши територію газового підприємства на одну велику безіменну могилу. Нині тут є пам’ятний знак, який ви можете бачити на фото.

Вам може бути цікаво
Редакція «Ковель media» може не поділяти думку блогерів або дописувачів. За зміст публікацій і їх достовірність відповідальність несуть автори.
Поділитися:

Коментарі

  1. Щодо кладовища все точно, було таке, а ще старіше під нинішнім перехрестям Незалежності Володимирська- Сайгайдачного, біля собору. Щодо “знищення” в 70-тих радянською владою неправда, цвитар на той час вже не існував, на його місці були хаотичні забудови. Щодо Лесі Підгірської, на нацистів вона дійсно працювала, то факт, а щодо допомоги і роботи на УПА – домисли. Щодо тго, що застрелена гебітскомісаром Еріх Каснер якась маячня. По-перше, гебітскомісар- це керівник області, по нашому губернатор. З таким іменем гебітскомісарів на території окупованої німцями території України не було. І став би губернатор особисто мазати руки розстрілом якоїсь єврейки?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.