Якою була ковельська «Просвіта» сотню років тому

23.05.2022 19:00

В межах сьогоднішньої публікації хотів би розповісти про історію однієї будівлі, яку всі знають як Народний дім «Просвіта». Проте, мало кому відомо, що це історична будівля, яка була зведена більше сотні років тому!

На жаль, на сьогодні документально не можна підтвердити коли саме була збудована ця будівля, проте точно можна стверджувати, що зведення припало на часи правління російської імперії.

Перше її цільове призначення – театр.

На мою думку, будівлю звели на початку 1900-х років. Ще одне моє припущення, яке наразі я ніяк не можу підтвердити, або спростувати документально – це те, що цілком ймовірно, що цю будівлю збудував видатний архітектор Олександр Вербицький.

З чого такий висновок?

По-перше, в проміжку 1900-1910-х років Вербицький доволі активно працював у Ковелі.

По-друге, це архітектурний стиль.

Якщо ми проаналізуємо ковельські робити Вербицького – будь це будівля жіночої гімназії 1908-1910 років (сьогоднішня «Ковельчанка» на вулиці Театральній), або залізничний вокзал 1907-го року (зруйнований у 1944-му році) та візьмемо нашу «Просвіту» до перебудови – ми зможемо спостерігати спільний архітектурний почерк.

Цегляна основа, яка зазвичай створювала з себе своєрідні колони, що підіймалися вверх, в поєднанні з повноцінними фронтонами, або іншими формами (елементами) з відповідним ліпленням (особисто у мене воно чомусь асоціюється з бетоном).

Також оформлення дрібних елементів, доволі тісно перегукуються з іншими роботами Вербицького.

Але знову ж таки – це лише моє припущення.

Згодом, з початком Першої світової війни та подальшим захопленням Ковеля австро-угорськими та німецькими військами у 1915 році тут розміщувалося офіцерське казино. На одному з фото ми можемо спостерігати солдатів австро-угорської армії.

Після закінчення Першої світової війни та визвольних змагань у Ковелі встановилася влада Польської республіки. Вже за Польщі тут знаходився кінотеатр.

Один з групових фотознімків (при вході в сьогоднішню «Просвіту») було зроблено у 1937 році. На ньому фігурує відомий кінорежисер, родом з Ковеля – Міхал Вашинський.

Скоріше за все, тоді кінорежисер прибув до рідного Ковеля з дебютом свого фільму «Діббук».

Згодом настає Друга світова війна та гіркий для міста 1944 рік – рік довгих місяців боїв та тотальної руйнації Ковеля.

Проте, будівля театру, а згодом і кінотеатру, пережила ці страшні місяці активних бойових дій, але не пережила радянської влади.

Як ми можемо бачити на світлині 1950-х років, які люб’язно опублікувала пані Богатирова Алла, за що їй велике спасибі!

Будівля, в якій за радянського союзу знаходився Будинок культури імені Щорса, зберегла свій автентичний архітектурний вигляд царської доби.

Проте, у 1960-х роках будівлю радикально перебудували…

Тим самим, приховали стару прекрасну архітектуру радянським «шлейфом».

Для чого це було зроблено – мені не зрозуміло.

В цілому, що можна було очікувати від людей, які довгий час виховувалися на «Інтернаціоналі»:

Весь мир насилья мы разрушим

До основанья, а затем

Мы наш, мы новый мир построим,

Кто был ничем – тот станет всем!

Перебудову старого театру, так ж само як і подальшу руйнацію практично усієї історичної частини Ковеля, яку не зруйнували за бойових подій 1944 року, як раз таки і можна охарактеризувати словами:

Весь (старый) мир … мы разрушим до основания, а затем мы наш, мы новый мир построим…

Редакція «Ковель media» може не поділяти думку блогерів або дописувачів. За зміст публікацій і їх достовірність відповідальність несуть автори.
Поділитися:

Коментарі

  1. Андрій, Ви так всіх ганьбите, а самі зруйнували півроку тому асфальт біля “коніки”, перукарні, зупинки, бібліотеки, виїздили газон і для своїх бізнесових інтересів і не полагодили вам за себе не соромно? А мені, навіть, огидно, що молодий депутат, дуже амбітний, всіх бачить, крім себе. Там же ходити неможливо. Пенсіонери часто йдуть в коніку робити ксерокс, а дощ піде, то пройти неможливо. Власник класіка в таких випадках кладе бруківку і не залишає після себе такого лайна.

    1. Відписую вам щиро та відверто – я за усе це пам‘ятаю.
      Траву – посію з дня на день. Асфальт мав робити, але почалася війна, тоді було не до того – так як був в теро + займався гуманітаркою до Бучи та Бородянки + доставляв речі військовим на передок. Звісно, це мене ніяк не виправдовує, але попросив би віднестись з розумінням. Нехай спаде накал на фронті і все приведу до ладу.

    1. Ну кому «голімі», а кому здоровий глузд.
      Тут ще з Білоруссю все не зрозуміло. Кому що, одним словом.

  2. А бізнес процвітає і війна не мішає торгувати. А так сто причин на неможу. А гроші заробляти можу. На сьогодні всі допомагають армії і постраждалим чим можуть не ви один. І час є писати статті, а то раптом стільки відмазок. Такий зайнятий, а бізнес на карман працює. За цим тоже треба дивитись і час є.

    1. В чому зв‘язок між – вільним часом та доцільністю під час війни?
      Ми про різні речі говоримо

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.