З любов’ю до деталей, або матеріалізм, який ми втратили
Мабуть, ще з дитинства я опинявся в пастці своїх внутрішніх запитань: а чому раніше усе робили краще? Ці питання стосувалися майже усього, починаючи від глобальних питань і закінчуючи елементарними побутовими речима.
Хотілося б вірити, що я лише себе «накручую», але не може ж бути такого, що ну вже в настільки багатьох аспектах сьогодення якесь «відстающе» в порівнянні з якістю столітньої давнини?
Вже думав, що можливо просто якість та розкіш коштує грошей і саме тому сьогодні усе намагаються здешевити. Але й знову ж таки, якщо подивитися, які сьогодні будують «хороми» в стилі псевдомаєтків, які в плані стилю та пропорцій виглядають як відвертий жах, то розумієш, що діло явно не у фінансах.
Для того, щоб зрозуміти усю суть різниці, нам потрібно усвідомити одну просту річ: у деталях прихований нереально великий світ!
На жаль, в цих «деталях», ми і є обмежені. Обмежені з різних причин – не було кому розповісти, комусь лінь це вивчати, а комусь і взагалі не дано це зрозуміти.
Це як в полеміці: в опонента може відтяти язик від лише одного влучно поставленого запитання, так же само тут – уся сецесія може зруйнуватися від неправильних пропорцій та деталей.
Так що ці «деталі», давно переслідують мене. І особливо це підсилилося після створення проєкту Kowel.Vintage.
Станом на сьогодні, це 220+ публікацій та 2,5 роки позаду. Але ви маєте розуміти, що проєкт міг би вже давним давно закінчитись; так як перерозповідь про усі більш-менш загальновідомі факти про Ковель, можна було б вмістити у півроку часу. Але це шлях бездарний та поверхневий.
Саме любов до деталей та моя допитливість дозволили мені продовжувати написання матеріалу.
Так як я вважаю, що було б не достатньо лише опублікувати світлину і опис в одне речення. Читачі не мали б можливості зрозуміти інформацію в достатньому об’ємі та хоч приблизно розуміти контекст минулого.
Це якщо ще не брати до уваги факт того, що фотографії можуть розповісти про себе набагато більше, якщо розуміти, куди дивитись і що шукати.
Так який матеріалізм ми втратили?
В ході ведення проєкту та «реанімації інформації з того світу» почав звертати увагу на абсолютно побутові і звичні речі, на які ніколи б не дивився раніше.
Типи цегли, стара плитка під ногами, карнизи, фронтони, капітелі, пілястри, візерунки та архітектурі об’єми, залишки фундаментів старих будівель і багато чого іншого.
Увесь комплекс спостережень та набуття досвіду з часом, наче як новий рівень, поступово дозволяє тобі бачити більше.
Сьогодні я бачу те, наскільки багато людей не піклуються, і що найгірше(!) не розуміють, що їхній житловий фонд зіпсований і знаходиться в жахливому стані.
Є багато об’єктів, які були побудовані ще за Російської імперії та Польської Республіки, які мали дуже харизматичний і цікавий архітектурний вигляд. Але сьогодні вони в жахливому стані, так як власники не розцінюють це, як щось особливе. І проблема полягає не стільки в тому, що він був перебудований, скільки в тому, як це було зроблено!
Як правило, це часткове заліплювання пінопластом та блоками, руйнування архітекрутних елементів – фронтенів карнизів і т.д. І в решті, лаконічний та гарний будинок, який ще колись зробили на совість, сьогодні виглядає, як шмат лайна.
Що говорити про хрущовки та новий приватний сектор…
В решті, на дистанції ми маємо те, що абсолютно звичайна для свого часу кам’яниця царської доби, або навіть польський модернізм, – це вже пам’ятка архітекрути.
Тобто розумієте, так? Те, що раніше було як «добрий день», – сьогодні, як ноухау.
І, на жаль, подібна тенденція перегукується в нереально багатьох спектрах життя.
Уявіть собі, я кажу виключно в межах приблизно одного століття! А якщо ми згадаємо про велич Риму, яка була 2000 років тому(!), після падіння якого ми отримали абсолютно бездарне середньовіччя, то і взагалі депресію можна піймати.
Жаль та шкода, але поки таке спостереження переслідує не лише мене, а й моїх читачів.
Єдиний вихід – це працьовитість, щирість, талант та боротьба з невіглаством.
P.S. На фото: залізничний місток, який проходить над канавою. Унікальний він тим, що не був підірваний в ході Першої та Другої світових воєн, як усі інші переправи в місті, за рахунок чого, на ньому зберігся герб Російської імперії та дата будівництва – 1904 рік. На даний момент, це єдиний відомий для мене архітектурний об’єкт у Ковелі, де збереглися дані елементи.
Звичайна кам’яниця при залічниці, будинок царської доби, кінець XIX століття. Буденна та стриманна архітектура свого часу.
Для тих, хто любить мені доводити, що такі будинки доживають свого віку, скажу: там метрові стіни!
Без стороннього втручання цей будинок пережив ваших пра-прадідусів і пережеве ваших правнуків.
KowelVintage
Андрій Миронюк
Архітектура
Залізниця
Історія
Дякую, Андрію, за цікаву роботу. Є уродженцем Ковеля і набагато поважнішого віку від Вас, а саме від Вас дізнаюся про минуле нашого міста. Наснаги Вам у роботі.
Андрiю,,щиро вдячна за твою роботу..Дуже приемно,що ти доносиш до людей правдивi життевi дii,якi вiдбувалися в Ковелi.Дуже шкодую,що не записувала про все,що розпрвiдали менi мicцевi ,ковельчани,,яких я мала за щастя бути знайома i чути розповiдi про Ковель..
Щиро дякую Вам за вашу працю та наполегливість. Тепер дуже шкодую про те, що в період 1973 – 2000 роки не робила фото нашого, як кажуть, старого міста. В той час було дуже багато цікавого (((( ДУЖЕ ШКОДА ((((
Скоріше всього такі самі історичні нагадування про Російську імперію з датою будівництва тихенько стоять в обшарі Ковеля на всіх залізничних напрямках : Ківерці, Володимир, Камінь, Ягодин, Сарни, Брест. Принаймні в двох перших напрямках я їх бачив. Прошу відгукнутись ветеранів – залізничників з підказкою.
Дякую за цікаву інформацію. Такими будівлями і спорудами в першу чергу мають займатися ті, хто за це від держави отримує заробітну плату.
Дякую за цікаву інформацію. Такими будівлями і спорудами в першу чергу мають займатися ті, хто за це від держави отримує заробітну плату.