Під час реконструкції будинку у Ковелі зникли артефакти колишньої тюрми НКВС

Одним з пріоритетних завдань політики національної пам’яті нашої держави, яку формує один із центральних органів виконавчої влади – Український інститут національної пам’яті, є створення, упорядкування і збереження місць пам’яті, зокрема жертв політичних репресій радянського та нацистського тоталітарних режимів.

Одним з таких місць пам’яті у Ковелі є підвали (тюремні каземати) в реконструйованій під житловий будинок для ВПО старовинній адміністративній будівлі на Драгоманова, 17 (колишня Тельмана, 15), де в 1939-1940-х роках знаходилися органи радянської карально-репресивної системи – відділи НКВД-НКГБ-МГБ-КГБ.

І як стало мені відомо з деяких джерел та за переказами місцевих старожилів, в часи німецької окупації деякий час в ньому знаходилась німецька служба безпеки, а в квартирі сусіднього приватного будинку навіть поселився німецький офіцер цієї служби.

В підвальних тюремних камерах (казематах) будинку НКВД в ті довоєнні та післявоєнні роки утримувались політичні в’язні різних національностей (в основному українці та поляки), десятки з яких були замордовані та розстріляні «енкаведистами» напередодні і в перші дні радянсько-німецької війни в червні 1941 року та таємно поховані (закопані) в 3-х ямах (під час німецької окупації з дозволу німців лише дві з них були розкопані) на території поблизу подвір’я цього будинку. Дані факти є незаперечними, підтверджуються численними свідченнями очевидців, спогадами рідних і близьких невинно убієнних, які були зафіксовані та неодноразово опубліковані ще більш як п’ятнадцять років тому в друкованих виданнях місцевого та обласного рівня, а також містяться в інших документальних джерелах і дослідженнях, в т.ч. і в обласному центрі, в архівних документальних матеріалах обласної редакційно-видавничої групи «Реабілітовані історією».

Атрибутами цього місця пам’яті на момент проведення реконструкції цієї будівлі були не тільки написи на стінах підвальних тюремних камер, видряпані в’язнями, але і автентичні металеві двері з вічком для спостереження за підслідними, що знаходились в кінці підвального коридору, металеві арматурні грати (решітки) на віконцях, а також і автентична польська сходова бетонна плита на 2-му поверсі будівлі з написом польською мовою, що засвідчувала її виготовлення у м. Ковелі на вул. Володимирській десь у 20-х роках минулого століття.

До речі, на стіні однієї з камер у 2015-2016 роках чітко проглядався напис російською мовою: «Братцы, фугует», який очевидно засвідчував той факт, що в часи німецької окупації десь у 1942-1943 роках тут могли бути піддані тортурам шляхом напускання газу в підвальні камери, члени місцевої підпільної антифашистської групи, серед якої були навіть росіяни.

На теперішній час, на жаль, за наслідками проведеного в підвалах капітального ремонту підрядником, на стінах підвальних камер колишнього будинку залізничного НКВД частково збереглися видряпані в’язнями написи, лише в одній камері на одній зі стін, виявлені мною на стінах різних камер ще більше 10 років тому. А за безконтрольності посадових осіб замовника з реконструкції двоповерхової будівлі під багатоквартирний житловий будинок для ВПО на вул. Драгоманова, 17 – управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконкому міської ради, дані атрибути, як виявилося пізніше, були демонтовані на останньому етапі реконструкції будівлі десь на початку 2024 року та зникли.

Публікації за темою: У Ковелі зникла меморіальна дошка з колишньої катівні НКВС

І це незважаючи на домовленості щодо необхідності збереження підвальних приміщень включно з вищеназваними атрибутами в первісному вигляді для майбутнього влаштування там музейної експозиції, досягнуті між депутатами та міським головою на позачерговій, 30-й сесії Ковельської міської ради 8 лютого 2023 року. Адже як показує досвід багатьох міст західної України, й зокрема міст Львова та Здолбунова, там у колишніх тюрмах НКВД зберегли тюремні камери колишніх катівень з їхніми атрибутами – автентичними дверми, ґратами та іншими речами, де були створені музеї тоталітарних режимів з відповідними експозиціями (читайте матеріал в інтернет-виданні під назвою «Здолбунів: експозиція «колишня в’язниця»).

І хоча у відповіді на мій запит до управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства мені у 2025 році надали офіційну інформацію про те, що двері з металевим покриттям були демонтовані та утилізовані як будівельне сміття, але як виявилося, згідно з отриманою мною з інших джерел інсайдерською інформацією такі автентичні двері чи будь-які інші тверді побутові відходи у 2024 році перед завершенням реконструкції та здачею даного об’єкта на вул. Драгоманова, 17 в експлуатацію, на Ковельське міське сміттєзвалище (полігон твердих побутових відходів) від фірми-підрядника будівельних робіт з реконструкції даного будинку – ТзОВ «Волбуд» (м. Луцьк) не поступали.

А отже, дані автентичні речі-артефакти, які фактично були майном комунальної власності Ковельської міської ради, замість того, щоб передати на відповідальне зберігання Ковельському історичному музею як предмети історичної пам’яті, могли бути незаконно привласнені кимось з посадових осіб даного приватного підприємства для власних потреб.

Принагідно варто нагадати, що після ліквідації Волинського лінійного відділу УМВС на Львівській залізниці у вересні 2015 року з будинку на Драгоманова, 17 колишніми співробітниками цього відділу були зняті і фактично вкрадені пластикові вікна, добротні металеві двері та інше майно. За даним фактом тоді навіть була порушена і велася кримінальна справа Ковельським MB УМВС у Волинській області, а за наслідками розслідування винні особи змушені були повернути вкрадене комунальне майно та відшкодувати завдані збитки, про що інформував сайт «Kowel.com.ua».

Виходячи з цього, я звертаюся до першого заступника Ковельського міського голови Тараса Яковлева з нагальною потребою провести з приводу наведених мною фактів відповідне службове розслідування та вжити невідкладних заходів щодо витребування в добровільному порядку від працівників підрядника реконструкції будівлі на Драгоманова, 17 вищевказаних артефактів історичної ваги. Як додаток додаю фото підвальних тюремних дверей та камери.

Петро ВІЛЬЧИНСЬКИЙ,

багаторічний учасник громадської правозахисної історико-просвітницької організації «Меморіал» імені Василя Стуса.