Цивільна оборона: як у Ковелі чиновники «розбомбили» бомбосховище

Тему підказали останні події – рятувальники проводять численні перевірки наявних захисних споруд, призначених для укриття населення, а Ковельський міський голова Ігор Чайка опублікував днями відомості про всі бомбосховища у місті та стан їхньої готовності.

З цього приводу пригадалося, як у березні 2015 року громадськість дізналася, що бомбосховище у Ковелі на вулиці Сагайдачного «всохлося» більш, ніж вдесятеро (з 260-ти до 22-х квадратних метрів), а ще – «пересунулося» вправо.

З бомбосховища зробили щось схоже на гараж

Дорога до зниклого об’єкта цивільного захисту йде в сторону залізниці, поруч із приміщеннями колишнього банно-прального комбінату. Від бомбосховища залишився бетонний гараж із залізними дверми, на яких висить амбарний замок.

Активісти оглядали залишки, констатували невтішний факт: земельна ділянка під об’єктом цивільного захисту перебувала у приватній власності. Новоявлений тут хазяїн не став «викорчовувати» бетонні блоки, які й надалі стирчали із землі. Також невідомо на той час було для чого сюди проведена силова лінія.

Кому ж так подфартило?! Залишилося лише збудувати тут базар, чи щось інше. Але не кожен смертний може приватизувати у центрі міста гектар землі

– казав громадський активіст Олександр Геч

Випадкові перехожі показували конфігурацію бомбосховища, свідчили, як блоки демонтували кранами.

Блоки вивозилися на новобудову біля Ковельської міжрайонної прокуратури

– стверджував спецкор обласної газети «Вільна думка» Микола Силюк

За його словами, розбирати бомбосховище почали ще у 2012 році.

На запитання:

А що то за гараж?

Хтось з чоловіків пояснював:

То вони для відводу очей зробили

Риторичні питання треба було ставити тодішньому міському голові Олегу Кіндеру і начальнику відділу з питань цивільного захисту виконавчого комітету Ковельської міської ради Юрію Дідковському, який і досі, вибачте за порівняння, протирає штани на цій відповідальній посаді.

Цю кримінальну історію активіст Олександр Геч підняв у березні 2015 року на сесії Ковельської міської ради.

Я хочу, щоб ви не чекали вирішення цієї справи міліцією, а, як міський голова (звертався до Олега Кіндера – ред.), скасували незаконну приватизацію. Земля під бомбосховищем аж ніяк не могла бути приватизована! Бомбосховище було зліва, а стало – справа. Свідків більш, ніж достатньо. Блоки та панелі вивозилися протягом багатьох місяців і складалися біля прокуратури. Свідків теж є багато

– наголошував Олександр Геч

Олег Кіндер відповів з президії сесії, що треба оформити виступ депутатським запитом на ім’я начальника Ковельського відділу СБУ, «тому що мова йде про цивільну споруду».

Це за вашої каденції у 2012 році перероблялися документи на дане приміщення

– зауважив Олександр Геч схвильованому Олегу Кіндеру

Як можна розібрати бомбосховище? – дивувався прокурор

Після широкого розголосу та вимог громадськості місцева міліція змушена була розпочати кримінальне провадження за фактом вчинення службовими особами Ковельської міської ради несумлінного ставлення до виконання своїх службових обов’язків, внаслідок чого зруйновано стратегічний об’єкт цивільного захисту населення – бомбосховище на вулиці Сагайдачного.

Під час досудового розслідування з’ясувалось: згідно паспорта сховища від 1989 року, його загальна площа становила 260 квадратних метрів, а відповідно до технічного паспорта 2012 року, виготовленого, з невідомо яких підстав, – всього-на-всього 34,1 «квадрата» на 50 чоловік.

Не помітити такого блюзнірства з «квадратурою» на одну особу, навряд чи міг би відповідальний слідчий! При цьому дозвіл на реконструкцію даної капітальної споруди ні Ковельською міською радою, ані її виконкомом не надавався. Належні дозвільні документи на будівельні роботи та прийняття в експлуатацію теж, вочевидь, відсутні. І, звичайно ж, цей об’єкт цивільного захисту комунальної власності рішенням міськради не відчужувався.

У кримінальному провадженні допитали осіб, які могли бути свідками бездумного демонтажу бомбосховища у 2012 році, витребувано технічну документацію, а також всі інші документи, які стосуються передачі бомбосховища на баланс РЖКП №2.

Про те, що з вини міської влади зруйновано бомбосховище, говорив Микола Силюк у грудні 2015 року на зустрічі з новопризначеним керівником Ковельської місцевої прокуратури Олександром Бабенковим (нині – заступник керівника Волинської обласної прокуратури).

Бетонні блоки, плити – все зникло!

– бив на сполох Микола Силюк

Це для мене незрозуміло. Як можна розібрати бомбосховище?

– дивувався ковельським реаліям Олександр Бабенков, зауваживши, що це – стратегічний об’єкт

То вони «перенесли» бомбосховище. Воно «всохлося»

– додав хтось із присутніх громадських активістів

Це дуже серйозне питання. Будемо розбиратися

– запевнив усіх пан Бабенков

Чиновників мерії «відмазали» від кримінальної відповідальності

І поки новоспечений керівник прокуратури «розбирався» з цим пограбуванням, тодішній депутат Ковельської міської ради з фракції «УКРОП» Володимир Косцьов’ят офіційно звернувся до начальника Ковельського відділу Головного управління Національної поліції у Волинської області полковника Івана Туся.

Прошу Вас повідомити мене письмово: чим завершилося досудове розслідування у вищезазначеному кримінальному провадженні? Якщо провадження закрито, то прошу надати копію цієї постанови, оскільки мова йде про майно комунальної власності та державних службовців, а я є законно обраним громадою депутатом Ковельської міської ради і маю намір повідомити своїх виборців про дану справу із комунальним майном. Якщо провадження направлено до суду, прошу повідомити мене: коли саме і як закінчилась дана судова справа

– йшлося у депутатському зверненні

Відповідь, за підписом Івана Туся, можна назвати вершиною цинізму, бо, як він повідомив, за результатами слідчих дій винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв’язку з відсутністю у діях службових осіб Ковельської міської ради складу злочину. Готувала цей «папірець» на адресу депутата слідча поліції Надія Сметюх, яка згодом закрила справу, не побачивши криміналу в пограбуванні бомбосховища. Мабуть, вона б краще орієнтувалася в справі, якби її помістити у службовий кабінет, площею 0,68 квадратних метра…

А чи намагалося слідство, хоча б встановити кому дісталася земельна ділянка біля «розбомбленого» бомбосховища? Чи не вели часом її реєстраційні «кінці» до членів сім’ї найвищого міського керівництва?

І це вже не перший випадок, коли Надія Сметюх безцеремонно «відмазувала» міську владу від очевидної кримінальної відповідальності. Пригадується розслідування за фактом фальсифікації рішення виконкому, де головним фігурантом підробки був ні хто інший, як міський голова Олег Кіндер.

Ще не встигла тоді Надія Сметюх прийняти розслідування, як «підслідний» виконком отримав від неї заяву на покращення житла, і за якихось двадцять днів «поставив» молоду міліціонерку на облік першочергового отримання квартири. Чи варто дивуватись, що вже через два тижні слідча винесла постанову про закриття кримінального провадження «в зв’язку з відсутністю в діях службових осіб складу злочину»? Суд двічі скасовував її постанови, як передчасні, зроблені «без належного вивчення та перевірки всіх доводів заявника».

Далі слідство тривало, як мокре горить, а Надія Сметюх була нагороджена Головним слідчим управлінням МВС України відомчою відзнакою «за сумлінну працю, високий професіоналізм». Оце так «професіоналізм»?!

Надія Сметюх уже дослужилася до старшого слідчого, а Іван Тусь вийшов на пенсію (при звільненні з поліції йому виплатили майже півмільйона гривень), балотувався на посаду міського голови, а нині трудиться на посаді радника голови Ковельської районної ради В’ячеслава Шворака.

«Покриваючи» від криміналу можновладців, які причетні до знищення бомбосховища, борці з злочинністю нещадно карають простих людей за дрібні провини, списуючи стоси паперу.

Якось ковельська поліція направила до суду справу про притягнення до відповідальності безробітної одинокої матері тільки за те, що вона опівдні торгувала яблуками у Ковелі на Привокзальній площі, тобто у невстановленому для торгівлі місці. Хоча жінка пояснювала, що перебуває в тяжкому матеріальному становищі та змушена була заробити хоч якість кошти на утримання малолітньої дитини, яку виховує сама (суд звільнив її від відповідальності за малозначимістю правопорушення, обмежившись усним зауваженням).

А ви кажете, бомбосховище! Де ж плоди твої, Революціє Гідності? Теж сфальшовані?