Допомога нащадкам Ковеля із-за кордону

27.04.2021 13:47

Гадаю, що багато хто чув про моє краєзнавче хобі, але в той же час я мало кому розповідаю про свої листування із закордоном.

Як правило, це люди, які самі мене знаходять через мої публікації на Kowel.Vintage.

У більшості своїй пишуть з Польщі, хоча були випадки, що писали із Аргентини, Німеччини, Британії та Ізраїлю.

Такий собі інтернаціональний мікс, хоча їх усіх об’єднує одне й теж – родина походить з Ковеля. Того самого довоєнного Ковеля, сповненого щирими посмішками, зеленню, бароко, модерну і модернізму.

Дехто дякує за пророблену мною роботу, деякі люб’язно діляться фотографіями родини, які були зроблені в Ковелі, щоб я в подальшому міг їх використати, як доповнення до історії міста.

Іноді звертаються за допомогою. Останнім намагаюся максимально допомогти.

Я оцінюю це так, для мене це – виділити трохи власного часу, а для когось це – можливість здмухнути пил із сторінок історії власної родини. Моє завдання полягає у тому, щоб знайти ці сторінки.

Таким чином, мені вдалося знайти декілька вулиць, де проживали родичі моїх друзів по переписці. Декому навіть вдалося допомогти знайти той самий будинок, де проживали чиїсь бабуся із дідусем.

Останнього разу до мене звернулися із незвичним проханням. Так як Друга світова війна внесла свої корективи, а після її в силу вступив так званий переселенський терор, під час якого людей «видерли» із рідного міста.

Минули часи, змінились покоління, «залізна завіса» благополучно впала, а родинна пам’ять зберіглася. Люди хотіли дізнатися, чи ще існує могила родичів, яку ніхто не навідував більше 70-ти років.

Було приблизно відомо, де знаходиться ця могила – залишилося її знайти. З переліком часу я підійшов до чергового надгробного каменю, який був наче символічно окутаний диким переплетом із дрібних синьо-фіолетових квіточок. Провів рукою, щоб забрати верхній шар моху…

На обличчі з’явилась усмішка, як крізь мох почав пробиватися надпис:

…DER

…SANDER

ALEKSANDER

ALEKSANDER ROMANOWSKI.

А поблизу знаходилася могила його дружини – BALBINA ROMANOWSKA.

Та сама парочка родини Романовських, могили яких мене і попросили знайти.

Жінка, будучи старшою за чоловіка на один рік, пережила його на цілих 22 роки. Але, врешті, була похована разом з ним.

Я зробив декілька фотографій і переслав їх нащадкам роду Романовських.

Справді рідкісне та приємне відчуття емоційного напливу крізь екран телефону – родина була у повному захваті.

Навіть більше: вони пообіцяли приїхати до Ковеля. Головне, щоб не було проблем із COVID.

Jesteś na serio młodym, myślącym o swoim mieście człowiekiem… niewielu takich

– подякували мені

Справді люблю своє хобі. Приємно доторкнутися до того самого минулого, сповненого аристократичним шармом, естетикою та щирими посмішками. Дивлячись на гарне минуле, хочеться будувати неперевершене майбутнє.

Звісно, не усім вдається допомогти…

На жаль, багато поховань були знищені за «Союзу». Але незалежно від того, я намагаю видати максимум.

І підсумовуючи. Мені хотілося би, щоб ми усі усвідомлювали: хто ми і для чого живемо. Бути добрішими і прагнути ставати краще. Хто, якщо не ми? Коли, як не сьогодні?

Вам може бути цікаво
Редакція «Ковель media» може не поділяти думку блогерів або дописувачів. За зміст публікацій і їх достовірність відповідальність несуть автори.
Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.