Показали маєток ковельського нардепа Степана Івахіва

27.04.2021 18:17

За останні роки прокурори на Волині мінялися частіше, ніж люди змінюють рукавиці. Обласних прокурорів перепризначали аж п’ять разів, відповідно щоразу перетасовували районних, проходили постійні ротації, а точніше чехарда, на місцях.

Про це пише волинський журналіст-розслідувач Ярослав Андрусяк на порталі Всеукраїнського об’єднання «Журналісти проти корупції».

Все відбувалося, як в макітрі з варениками – всі продовжували жирувати, отримувати солідні зарплати, змінюючись місцями. А проблеми людей щороку тільки поглиблювалися.

Всі обласні прокурори, крім великого друга колишнього Генпрокурора Луценка – Віктора Швидкого, якого лісівники за покривання злочинів у лісовій галузі щедро обдарували солідним особняком біля Луцька, відбували на Волині таке собі тимчасове заслання, задивляючись на столицю і великі міста.

В проблеми області, потреби людей вони не вникали, та й не мали часу на це, бо кожен був на посаді недовго. Зате всі швидко налагоджували добрі стосунки із місцевою владою – УКРОПівцями раніше, «За майбутнє» – зараз після зміни вивіски. А ці мають багатий досвід грабунку волинян.

На конкретних прикладах покажемо, як безкарно під покровительством прокурорів діє цей майбахівський феодалізм в Луцьку і області в останні роки.

Те, що коїться, можна охарактеризувати коротко – дикунство і мародерство. Почнемо з Луцька.

Ніколи цивілізована, порядна влада не буде знищувати історію і культуру, руйнувати пам’ятки власного народу, що створювалися століттями. А ці вічно ненажерливі УКРОПо-майбахівці, що звикли продавати все, що має вартість, і торгувати всім, навіть власною честю, за роки свого недовгого правління уже знищили значну частину старого міста, зруйнували чимало історичних будівель і підземель, не провівши належних археологічних досліджень.

Розслідування понад тридцяти кримінальних проваджень щодо знищення історичних і культурних пам’яток прокурорами і слідством фактично не проводяться. А все заради землі, яку чиновники пороздавали тут під забудови собі ненажерливим і бізнесменам, що добре платили, зокрема мамі бізнес-депутата Верховної Ради України Сергія Мартиняка, яка спершу навіть не знала про це.

А ще – депутату Київради і столичному нотаріусу, митникам. Всі гуртом, як дикуни, руйнують біля Луцького замку вікові пам’ятки. Прокурори не бачать порушень у знищенні древнього міста, так разом з варварами про державу дбають.

Дикунство по-луцьки за підтримки прокурорів

Як і не хочуть бачити зловживань влади у навмисній руйнації старовинних будов, їх занепаді, щоб згодом за безцінь ті ж майбахівці і до них наближені могли викупити. А також намірів забудови котеджними триповерхівками територію довкола заповідної зони Луцького Замку.

Не важко здогадатися, кому передадуть тут землю і хто буде власниками цих котеджів. Хотіли чиновники прибрати до рук і військовий госпіталь, що поруч, навіть вели переговори з Міністерством оборони. Коли перемовини виявилися безуспішними, госпіталь, а це майже півтисячолітня споруда площею понад 1000 квадратних метрів, дивним чином загорівся, експерти кажуть, що підпалили.

Чи не нагадує це підпал ЦУМу, який згодом викупив Палиця? Ніхто не вірить, що ці злочини під мудрим керівництвом такої прокуратури хтось колись розслідує.

В Луцьку чи не на кожному кроці стільки очевидних порушень, що не побачити їх неможливо, яку сферу діяльності влади не взяти, всюди стирчать вуха криміналу. Це бачать всі, крім прокурорів.

Наприклад, привласнення заплав і прибережних територій річок Стир і Сапалаївка. Вони відносяться до водного фонду держави, законодавством затверджені межі цього фонду і розпоряджатися цими землями не має права жоден орган місцевого самоврядування. Тим більше виділяти їх депутатам чи продавати. А в Луцьку так прибрали до рук десятки гектарів. Деякі особняки і наділи прокурорів, поліцейських та суддів впираються прямо в Стир. Як і нема відповіді, чи не є заплавою і прибережною територією Журавлине болото на Стиру, яке продали під забудову, або чи законно привласнив став і землі біля нього неподалік Луцька інший депутат ВРУ Степан Івахів, заборонивши людям доступ до водойми?

У прокуратурі, очевидно, Водний кодекс України не читають, там добре читають грошові знаки? Або взяти часткове привласнення провулку Дорожній, примітивне за складністю кримінальне провадження на догоду владі майже за півтора року так і не спромоглися розслідувати.

Майже венеційський маєток Івахіва

Правоохоронці є одними з найбільших латифундистів на Волині. Шкурницькі інтереси переважують Закон, Право і Правосуддя.

Любов до волинських лісів, шелесту листви, що так нагадує шарудіння грошових купюр, у місцевих прокурорів давня і відвикнути від цього важко. Тому злочини «чорних» лісорубів і переробників, від заготівлі лісу до замитнення деревини, перебуває під пильним контролем правоохоронної мафії, розслідування відкритих проваджень постійно гальмуються, до лісових мародерів, що вирубали сумарно деревини на мільйони доларів, застосовують здебільшого адміністративні заходи впливу?

Саме через корумпованість і безпринципність прокурорів не розслідувалися злочини «чорних» лісорубів у Камінь-Каширському, Ковельському районах, колишніх – Ратнівському, Любешівському, Любомльському, Рожищенському та інших районах. Дійшло до того, що злочини лісової мафії на території Волині більше хвилюють не місцевих правоохоронців, а з інших областей, зокрема, Вінницької. Як не парадоксально, доводиться захищати ліси від самих лісівників, а Закон – від прокурорів.

Корупційні дії лісових королів, колишніх і теперішніх керівників галузі Бондара, Колісника, Кватирка, сучасних кланів деревопереробки за участі колишніх СБУшників та прокурорів, їх нащадків, що розграбовують ліси з високим почуттям патріотизму, давно поза увагою прокурорів. Вони так і не спромоглися майже за рік належно розслідувати і довести до судів незаконне виділення бізнесу самосівних лісів сумарною площею в кілька сотень гектарів у селах Тойкут Ковельського і Личини Камінь-Каширському районів, які без передбачених законодавством погоджень і процедур оформлялися, як оренда звичайних земельних ділянок.

За подібними схемами, всупереч інтересам громадськості на догоду провладних бізнес-структур розбазарювалися інші природні багатства і надра області – водні ресурси, поклади торфу, піску, бурштину. З такими темпами грабежів під покровительством прокурорів, через десяток-другий років мародери–бізнесмени можуть перетворити озерну Волинь на пустелю.

Та найкраще, як на мене, прокурорам і їх подільникам вдаються гопництво і наїзди на чесний бізнес та неугодних, тих хто заважає і не погоджується на договорняки. Але про це – в наступній публікації. Так що далі буде… .

Ярослав Андрусяк,

журналіст ІА «Журналісти проти корупції».

Вам може бути цікаво
Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.