Прокурори лісової мафії Волині

20.12.2020 12:32
Фото ілюстративне

Луцький міськрайонний суд змусив, хоч цього дуже не хотілося керівнику Волинської обласної прокуратури Віктору Тимчуку, відкрити за моєю заявою кримінальне провадження і внести відомості в ЄРДР проти самого себе і своїх колег!

Зокрема, проти колишнього керівника Волинської обласної прокуратури Тараса Безрукого, а також начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Олександра Синюка, керівника Маневицької місцевої прокуратури Романа Жирицького, керівника Камінь-Каширського відділу прокуратури Володимира Панасюка.

Вони самі систематично порушували Закон, вчиняли кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 364, 382 КК України, тобто, зловживали владою і службовим становищем та не виконували рішення судів.  Очевидно, прокурорська система дійшла, як кажуть, до ручки,  коли сама тримається на кримінальних засадах.

Не так давно, 23 листопада 2020 р.  в ІА «Журналісти проти корупції» мною було опубліковано журналістське розслідування «Чи покарає ДБР прокурорське неробство на Волині?!».

У статті детально описано правопорушення, що вчиняли названі особи при прокурорських погонах. Вони не виконували вимоги ст. 214 КПК України, не реєстрували заяви громадян про злочини і не вносили відомості в ЄРДР, а також не виконували рішення судів, які зобов’язували  прокурора або іншу уповноважену особу Волинської обласної прокуратури реєструвати заяви і вносити відповідні відомості в ЄРДР, постійно переадресовували заяви до поліції.

Так, моя заява про вчинення злочинів від 10.07.2020 р., адресована прокурору області, була внесена в ЄРДР в повному обсязі тільки 13 листопада, тобто більше як через чотири місяці, а не за 24 години, як передбачено КПК України. І внесли відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань не прокурори, а слідчий поліції, якому заяву через чотири інстанції переадресували, хоч таке переадресування не передбачено жодною нормою законодавства.

При цьому не виконана ухвала слідчого судді Луцького міськрайонного суду Андрія Марчука від 29.09.2020 р., яка зобов’язувала прокурорів виконати конкретні дії.

Подібні правопорушення були допущені прокуратурою і до заявника Шевчука В.В., відомості заяви якого про злочини також не вносили в ЄРДР, перенаправляли в поліцію, потім невідкладно не виконали ухвалу суду.

Належно оцінено і блукання ще однієї моєї заяви про злочини від 09.11.2020 р., написаної на ім’я прокурора Волинської обласної прокуратури Віктора Тимчука.

Всупереч вимогам законодавства, прокурори знову переадресували її поліцейським, де долучили чи приліпили до якогось невідомого мені провадження. Суд вкотре виправив свавілля прокурорів і зобов’язав їх зареєструвати злочини, зазначені в заяві.

Описавши всі ці подвиги прокурорського неробства і зловживань, вирішив відкрити кримінальне провадження проти самих прокурорів. І тут почалося…

Працівник прокуратури, якого змусив зареєструвати заяву, здивовано пояснив, що ще не бачив, щоб обласний прокурор відкривав сам проти себе провадження!

Довелося пояснити йому, що багато чого він ще не бачив, доведеться побачити і таке. Звичайно, відомості в ЄРДР одразу не внесли і провадження не відкрили. Зате, цікаву відписку надала мені начальниця відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань обласної прокуратури Леся Кухтей-Хилюк, кримінальне провадження проти якої за розкрадання майна розслідує саме ДБР.

Перекручуючи законодавство, вона безапеляційно стверджує:

…підстав для початку досудового розслідування та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за наведеними у Вашій заяві доводами не вбачається

А ще, очевидно, від незнання Законів чи з переляку переплутала ст. 2 КК України – «підстава кримінальної відповідальності», з вимогами ст. 214 КПК України – «початок досудового розслідування» робила Кухтей-Хилюк все, щоб вберегти від відповідальності керівників Волинської обласної прокуратури і їх підлеглих, тобто своїх колег. Така от професійна солідарність. Чи була переконана, що прокурори –каста недоторканих?!

Суд, куди довелося вкотре звернутися, не оцінив старань та недолугої писанини прокурорки, а належно оцінив неробство, зловживання та порушення законодавства керівництвом Волинської обласної прокуратури, їх підлеглими і зобов’язав внести відомості та відкрити провадження проти ще вчора недоторканих.

Далі самі прокурори зобов’язані передати провадження за підслідністю таким же неробам з Львівського теруправління ДБР. На покарання прокурорів при нинішній узаконеній безкарності надіятися даремно, може хоч навчать їх, як реєструвати заяви про злочини, вносити відомості в ЄРДР і поважати рішення судів?

Оце так дожилися до повної прокурорської недолугості і професійної непридатності, що вже ніякий лікнеп з лікбезом не поможуть. Та варто памятати, що завжди так не буде.

Саме пора задатися питанням – чому прокурори і поліцейські категорично, самі порушуючи Закон, відмовлялися реєструвати заяви про злочини чорних лісорубів і крадіїв лісу, про що писав у журналістських розслідуваннях?

Жертвували навіть професійною репутацією, про честь говорити не доводиться. А чи не тому, що вся правоохоронна система давно стала складовою частиною лісової мафії на Волині? Поясню детальніше.

Правоохоронці роками виробили показушну схему боротьби з чорними лісорубами, яка влаштовує всіх – і крадіїв, і тих, хто їх ніби затримує. Складається враження, що заради високих  показників роботи поліції чорні лісоруби самі готові ставити їм могоричі і періодично здаватися з кількома колодами деревини, щоб потім відновити масові лісотрощі і красти ще більше.

Виглядає схема так: поліцейські, за підтримки прокурорів, ніби ловлять порушників і навіть відкривають проти них провадження, але нараховувати збитки вони не мають права. Тому відкривають провадження за злочини проти довкілля, в основному за ст. 246 КК України – незаконна порубка лісу.

Далі той ліс, звичайно, крадуть, вивозять на підпільні пилорами. Але статті КК про крадіжку чи привласнення майна у великих розмірах – злочини проти власності майже ніколи не застосовуються.

А за незаконну рубку насаджень передбачено здебільшого незначний штраф. Чорним лісорубам, по суті, начхати на затримання і мізерні штрафи, що не більші вартості кількох деревин. Тому результат завжди передбачуваний – чим частіше рапортують, що ловлять лісорубів, тим більше ліси знищують. По суті реальних  покарань ніхто не несе.

А ще поліцейські не хочуть залучати до розслідувань екологів, які мають повноваження обраховувати збитки, бо вони можуть покарати крадіїв на великі суми компенсацій за завдану шкоду і завадити напрацьованим договорнякам.

Очевидно, що наші журналістські розслідування почали руйнувати ці злочинно-корупційні схеми. Нам вдалося об’єднати, хоч декому цього дуже не хотілося, зусилля поліції і Держекоінспекції для призупинення вирубування самосівів біля сіл Личини Камінь- Каширського і Тойкут Ковельського районів.

Нараховано збитків від порубок більш як на 10 млн. грн. Ми написали заяви про злочини чорних лісорубів. І тут відчули реальний спротив прокурорів і поліції, їх небажання відкривати кримінальні провадження. Чому?

Бо наші дії не входили в плани перевертнів? Вони вже запланували відкрити по Тойкуту провадження за зазделегіть визначеною ст. 246 КК України, щоб винні обійшлися невеликим штрафом.

Невідомо, на яких підставах від мого імені навіть уже внесли відомості за цією статтею в ЄРДР. Лісотрощу в Личинах взагалі хотіли списати на службову недбалість.

Однак, я не погодився з бравими поліцейськими та прокурорами і у своїх заявах наполіг, щоб кримінальні провадження за подіями в Личинах і Тойкуті були відкриті за статтями про створення злочинного угрупування, зловживання владою і службовим становищем, службові підроблення, шахрайство і привласнення майна у великих розмірах.

Тут уже штрафами не обійтися, збитки на понад 10 мільйонів гривень винним доведеться відшкодувати. Це, зрозуміло, не входило в плани ні прокурорів, ні поліцейських, ні порушників, серед яких сумнозвісний бізнесмен Віктор Семенюк і фірма прокурорського сина Віталія Присяжнюка. А вони в обох районах – над Законом, люди при погонах давно стали  прикриттям їхніх злочинів.

Провадження про злочини в Личинах через суди вдалося, як кажуть, дотиснути швидше. Камінь-Каширські слідчі змушені тепер розслідувати не лише службову недбалість місцевих чиновників, а діяльність організованого злочинного угрупування, що займалося незаконним вирубуванням самосівів, куди входили представники районної і сільської влади та горе-бізнесмени.

Ковельські слідчі впираються впертіше. Вони разом з прокурорами місцевої прокуратури знову не хочуть виконувати рішення місцевого суду. Слідство нарікає, що прокурори не погоджуються з відкриттям провадження за всіма статтями, зазначеними в заяві.

Як завжди відбріхуються, бо виконати ухвалу суд зобов’язав саме поліцію. Доведеться діяти як завжди – притягувати перевертнів до відповідальності, відкривати провадження проти всіх нероб – і слідчих, і прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво. Все таки заставлю рішення суду рано чи пізно виконати.

Про очевидне покровительство прокурорів і поліцейських безчинств Семенюка та його клану свідчить і останнє засідання Ковельського міськрайонного суду. На ньому прокурор Тетяна Безкровна аж пінилася, разів зо п’ять виголошувала протести лиш би притягнути до відповідальності керівника мисливського товариства «Наболоцьке» Сергія Бойчука, який весною в період тиші, коли в лісі категорично заборонено стріляти, затримав зі зброєю і відібрав її у двох працівників Семенюка.

Про фальшування провадження і безпідставність обвинувачення свідчить все: мисливці самі викликали поліцію, щоб притягнути браконьєрів до відповідальності, є свідчення, що ніхто їх не бив, зброя виявилася чужою, дозволів на володіння нею ні в кого не було, особи перебувають на Волині нелегально, один з низ сидів в тюрмі, є підозри, що обоє втекли з ОРДЛО і переховуються.

Це правоохоронців не цікавило. Вони вже постаралися зброю Семенюку віддати, провадження проти браконьєрів закрити, інше провадження про підпал цими ж особами 20 гектарів лісу розслідується, як мокре горить. Нікому нема діла, скільки Семенюк зібрав для рабської роботи на своїх пилорамах тюремників, сепаратистів чи втікачів з Росії. Тому не дивно, що ніхто навіть не читав рапорт слідчо-оператавної групи, яка приїхала тоді затримувати браконьєрів. Там записано:

Затримано правопорушника. Встановлено осіб, які перебували із пневматичною зброєю – гр. Савін Д. О. та гр. Ханьков Т. В., в яких вилучено дві пневматичні рушниці

Інших правопорушень зафіксовано не було!

Вже далі, приховуючи очевидний злочин, перевертні зробили все навпаки: винних – потерпілими, а потерпілих – винними. Про це згодом розповімо детально.

Таке трапляється не вперше, коли люди при погонах стоять на варті потенційних злочинців, віддають зброю, пильнують, щоб їх не образили, бо вони – люди Семенюка. Зважаючи, що подібне повторюється в інших районах, можна зробити висновок – поліцейські і прокурори давно стали прислугою лісової мафії на Волині.

Ярослав Андрусяк.

Вам може бути цікаво
Поділитися:

Коментарі

  1. Пишуть, пишуть, а ліс вже дорізають. А ще писали тут, що арешт накладено.

  2. Все брехня, вибачте мене що я такий піздабол. Надіюсь надалі буду постачати свого друга Андрусюка правдиву інформацію

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.