Поліція перебуває на службі «чорних» лісорубів Волині?

Якась сюрреалістична картина складається щороку на Волині, і в тому числі Ковельському районі, із вирубанням лісів.

Про це пише волинський журналіст-розслідувач Ярослав Андрусяк на порталі Всеукраїнського об’єднання «Журналісти проти корупції».

«Всі правоохоронні і контролюючі ограни – прокуратура, поліція, Держекоінспекція, лісова охорона постійно піаряться, показушно демонструють бурхливу діяльність, повідомляючи про численні перевірки незаконних рубок, затримання крадіїв деревини, припинення незаконної діяльності підпільних пилорам, притягнення порушників до відповідальності. А знищення зелених насаджень тільки поширюється, вирубано чи не половину патріархальних лісів і віком за півстоліття, деревина з яких різними корупційними схемами вивезена за кордон.

Треба внести ясність. Ліси на Волині перебувають в різному підпорядкуванні. Більшість – належить державним лісгоспам. Тут давно і безкарно діє своя лісова мафія державного рівня, що пов’язана з високопосадовцями найвищого гатунку, про зловживання і злочини яких неодноразово писалося, відкрито десятки кримінальних проваджень, про це публікували розслідування різні видання. Але дах покровителів цієї мафії поки що непробивний, хоч, переконаний, рано чи пізно за безчинства лісовим варварам доведеться відповідати.

Є ще ліси колишніх міжгосподарських лісгоспів, що не передані в державну власність, і ті, що виросли за майже 30 років на землях запасу і резерву сільських громад, так звані, самосіви. А це сотні тисяч якщо не мільйони кубометрів необлікованої деревини різних порід!

Тут то і віднайшли золоту жилу прибутків місцеві ділки, представники Держгеокадастру, голови сільрад і ОТГ, які повіддавали землі запасу і резерву в оренду, не облікувавши наявну деревину і не оприбуткувавши її, а також правоохоронці та державні контролюючі органи, які, очевидно не за «дякую», не бачать варварських рубок цих лісів.

Розповімо, як нам, журналістам, вдалося припинити цю корупційну схему на територіях двох сільських рад сіл Тойкут Ковельського та Личини Камінь-Каширського районів.

Тут провернули цікаві корупційні оборудки, офіційно надавши їм статусу ділового партнерства і підперши їх офіційними документами.

Суть афери – офіційно Личинська сільрада в особі голови Івана Шепшелея виділила підприємству ТОВ «Сотік Агро», а Держкадастр  віддав в оренду славнозвісному підприємцю Віктору Семенюку, відповідно 200 і 150 гектарів пасовищ і сіножатей, що відносяться до земель запасу і резерву за межами населених пунктів. І нікого не цікавило, що випасати підприємцям нема кого, корів, кіз чи овець вони не розводять, а самі трав’яні корми не споживають. Не сіножаті зацікавили підприємців, а тисячі кубометрів деревини, що виросла тут за 30-35 років безгосподарності.

Надання в оренду пасовищ і сіножатей – це для того, щоб формально документами прикрити злочин. І для наївних перевіряючих, що самі не знають законодавства, та постійно вірять пустим папірцям і показушній порядності й чесності чиновників та загребущих ділків.

Ні голова сільради, ні в Держгеокадастрі не звернули увагу на одну вимогу законодавства – перш, ніж віддавати землі в оренду, мали облікувати і оприбуткувати дерева, які тут виросли, і передати їх на баланс громади.

Тоді б цього деребану не відбувалося, мільйонні прибутки отримали громади, а не місцеві лісові князьки. Сільради мали б змогу ремонтувати дороги, закупити необхідне для шкіл, садків, амбулаторій, а не далі бути злидарями і прохачами. Ніколи не повірю, що це недбалість чи незнання законодавства, це добре продумана шахрайська схема всіх учасників злочинної оборудки.

Побачивши під час минулих поїздок цю вакханалію, слухаючи нарікання багатьох людей на безчинства місцевих лісових варварів, вирішив сам звернутися до правоохоронців і керівництва Державної екологічної інспекції області, щоб присікли це беззаконня. І тут почалося!

Якщо бригада перевіряючих, що виїхала в Личини, змогла спокійно приступити до перевірок та інспектування, то в урочищі «Сорочий мох» за селом Тойкут розігралася справжня бандитсько-кримінальна історія, що триває більше трьох тижнів.

Спершу поїхав туди сам, було це 3 серпня. Місцеві попередили, що «чорні» лісоруби Семенюка, а нелегально тут трудяться і колишні зеки, і ті, що переховуються від Закону, можуть до небажаних гостей і зброю застосувати. Довелося викликати на підмогу слідчо-оперативну групу Ковельського відділу поліції. Та розлючений Семенюк не звертав уваги ні на кого, хамив всім. Намагався застрибнути в навантажувач, погрожуючи розтрощити і наш автомобіль, і поліцейських. Все це на камеру зняли самі поліцейські. Добре, що старший слідчо-оперативної групи Михайло Маліков стрибнув в кабіну навантажувача і не дав скоїти задумане. А горе-бізнесмен горлопанив далі:

Це моя приватна територія, забирайтесь геть. Тільки після рішення суду можете… Знесу все…

Поліцейські, було, навіть повірили Семенюку. Довелося порадити їм час від часу читати законодавство, а за одно уважно почитати договір, яким той розмахував перед ними.

Там конкретно сказано, що Семенюк лише орендує землю і вона не є його власністю. Тому ніяких рішень судів надавати не потрібно. Поліцейські мали законні підстави зупинити злочин – припинити масштабне розкрадання деревини. Щоб не нагнітати і так гарячу ситуацію і не заважати поліцейським та експертам виконувати свою роботу, ми покинули лісовий клондайк.

Незрозумілі дії ковельських слідчих неприємно здивували наступного дня, 4 серпня.

Одразу скажу, претензій до слідчо-оперативної групи і до Малікова – жодних. Чудеса в решеті почалися в кабінетах самого Ковельського відділу поліції.

В черговій частині мені повідомили, що провадження щодо подій в урочищі «Сорочий мох» розслідує слідчий Євген Сергієнко. Одразу зателефонував йому і попросив відправити мені витяг з ЄРДР. В розмові Євген Юрійович розповів, що провадження відкрито лише за ст. 246 КК України – незаконна порубка лісу, що здебільшого карається накладанням штрафу.

Але ж я у своїй заяві наголошував на інших злочинах, зокрема, вчинення злочину організованою групою осіб, зловживанням владою, службові підроблення, шахрайство і привласнення майна, що передбачає суворіші покарання. Рано чи пізно заставлю слідство, якщо потрібно буде навіть в судовому порядку, зареєструвати мою заяву і відкрити провадження за злочинами, що зазначені в ній. Це не мої примхи, так мають вчинити слідчі відповідно до ст. 214 КПК України, просто змушу їх виконати Закон. А якщо слідчо-оперативна група зафіксувала правопорушення щодо незаконного вирубування лісу, то я не маю нічого проти. Вносьте в ЄРДР і розслідуйте, але спершу мали зареєструвати мою заяву, внести в реєстр досудових розслідувань злочини, що вказані в ній, і розпочати слідчі дії.

Слідство допустилося ще одного ляпу. Чомусь не внесли в реєстр правопорушення, передбачене ст. 342 КК України – опір представнику влади, хоч на відео слідчо-оперативної групи добре видно, як Семенюк конфліктував з поліцейськими, погрожував і намагався навантажувачем потрощити автівки поліцейських і нашу.

Треба, як кажуть, хоч погони поважати, якщо не себе. Якби поставили Семенюка на місце одразу і зареєстрували факт опору правоохоронцям, то не було б подальших незаконних дій, що відбулися. Але в кабінетах Ковельського відділу поліції до Семенюка ставлення, як переконаємося згодом, особливе, він для тутешнього керівництва, очевидно, особа недоторкана.

Щоб прикрити своє неробство, через десять днів слідчий Сергієнко прислав мені СМСку:

Копія повідомлення про початок (розслідування) з витягом скеровано на Вашу адресу

Чекаю й досі, минуло вже понад двадцять днів. Ось таке словоблуддя. У відповідь написав, що можу, щоб все таки отримати той злощасний витяг з ЄРДР, вислати кошти на конверт.

А тим часом події в урочищі «Сорочий мох» розвивалися непередбачувано і з пристрастями, але, як на мене, закономірно. Фахівців з Державної екологічної інспекції області і ковельських поліцейських «чорні» лісоруби в урочище з великими скандалами на допустили.

Потім їх недопустили ще й через тиждень. А десятки чи сотні кубометрів деревини тим часом успішно вивозилися на пилорами Семенюка. Чому так трапилося?

Недопрацювали перевіряючі? Не тільки. Спрацювала, як на мене, інша добре продумана схема, завдяки чому Семенюк зміг привласнити нарізаний ліс. Нам все таки вдалося зробити так, щоб кілька машин, навантажених деревиною, було затримано.

Без договорняка з районними поліцейськими чинами, їхньої корумпованості такого свавілля і безкарності чорних лісорубів не відбулося б. Як поліцейські погони прикривають злочини Семенюка, в наступному розслідуванні.

Ярослав Андрусяк.